Архів

Друк

Досконалі будьте, як . . .

Триває великий піст.

Людина є унікальне творіння Боже, бо в ній з’єднане в одне єство те, що, здавалося б, неможливо з’єднати, а саме: духовне та матеріально-тілесне, небесне і земне. Тобто душа і тіло, між якими зв’язок настільки міцний і настільки суттєвий, що слід говорити про єдину, цілісну людську природу. Саме тому, коли мова йде про спасіння, потрібно не забувати, що Господь прийшов на землю відновити всю людину від влади гріха, а не якусь окрему складову частину її природи. Християнство називають релігією Боговтілення, тому що Христос став подібним до нас у всьому, за винятком гріха. Разом з розумною душею він сприйняв і нашу смертну плоть, щоб ввести нас у вічність.

Саме тепер перед людством в цілому і кожним зокрема відкривається єдина можливість через Ісуса Христа особисто стати на шлях духовного вдосконалення і очищення від гріхів. Шлях цей складний, тернистий і вимагає від людини напруження всіх її сил: душевних і тілесних. Після гріхопадіння наших прабатьків (Адама та Єви) людську природу вразив особливий вірус – гріх, який спрямовує нашу волю до зла і темряви, тягне нас у небуття.

Викорінювати зі свого єства паростки першородного зла не так просто. Звернення Ісуса Христа: «Досконалі будьте, як досконалий Отець Ваш небесний», вказує: християнське життя має бути пронизане духом аскези. Під аскетизмом слід розуміти планомірне і свідоме використання цілеспрямованих засобів для набуття християнських чеснот і досягнення релігійно-моральної досконалості.

Одним з таких засобів є піст. Православна традиція хоча й розрізняє два таких поняття, як піст духовний і піст тілесний, але не розділяє їх, як і не розділяє в людині тіло й душу, говорячи про цілісність людини. Давайте вслухаймося, як мудро звучать слова Великопостного богослужіння: «Браття! Коли постимося тілом, то будемо поститися й духом…».

Вживання тієї чи іншої їжі не наближає нас до Бога і не віддаляє нас від Бога. І це правда. Але вірне й інше твердження: тіло наше, як необ’їжджений кінь, спроможне робити з вершником, тобто з нашою душею, все, що йому заманеться. Про яке каяття і про яку щиру любов і молитву до Бога може йти мова, коли черево наше отримало насолоду і хоче, щоб його не турбували.

Отже, тіло необхідно стримувати, але у розумних межах.

Крайності неприпустимі, бо призводять до небажаних наслідків. Небезпека ось в чому: початківець, який бажає служити Богові та догоджати Йому, покладає на себе непомірний піст і цим доводить плоть свою до крайнього виснаження. В такому стані горе-аскет вже не має сил повноцінно ані молитись, ані поститись.

Є й інша крайність. Лише один тілесний піст, без духовного, теж призводить до різних аномалій. Адже не секрет, що зовнішня аскеза допомагає людині заглибитися в душу і відчути справжню силу своїх пристрастей: гніву, гордині, заздрощів, зрозуміти небезпечність блудних та інших гріховних поривань серця. В такій ситуації, здавалося б, краще розпочати духовну війну зі своїми гріхами та пристрастями. Але вони стали настільки близькими і рідними душі, що просто не вистачає ні сили волі ні бажання їх позбавитися, або ж бракує духовного досвіду для боротьби з ними. І ось перед нашими очима постає духовний парадокс: людина перестала їсти скоромне, а її пристрасті ще більше розпалилися. Існує сумний афоризм: «Закінчуємо їсти м’ясо, починаємо їсти один одного». Як бачимо, лише тілесний піст не вгамовує гнів, а тільки оголює його і він ще з більшою силою виплескується на ближніх.

Вихід з такого становища може бути не складним, якщо прислухатися до голосу Святої Православної Канонічної Церкви, яка закликає, перш за все, усвідомити мету нашого аскетичного подвигу, а також вірно розподілити свої сили, як духовні, так і фізичні, і зрозуміти, в чому полягає істинний піст.

Пам’ятаймо, що віддалення від зла, стримування язика, відлучення себе від забав та пристрастей, засудження гріха, як такого, а також обмеження в їжі – це і є елементи справжнього і спасительного посту.

Протоієрей Василій Фазан

Поділіться з друзями:   

Останні новини