32 роки відділяють нас від 26 квітня 1986 року – дати найбільшої техногенної катастрофи із страшними екологічними, соціальними, економічними наслідками.
Чорнобиль – національна трагедія! Її відлуння ми відчуваємо й досі. Мільйони опромінених, тисячі квадратних кілометрів забруднених радіацією, велике горе, біль нашої землі...
У битву із цим страшним лихом вступили всі, хто відчував відповідальність за долю своїх родин, своєї української землі та й всього світу.
Ми низько вклоняємося тим, хто мужньо, віддано, жертвуючи собою, прийняв на себе удар цього стихійного ядерного лиха, хто пішов у вічність! Дякуємо ліквідаторам аварії на ЧАЕС, які ціною свого здоров’я та життя врятували мільойни!
З кожним роком той чорний 86-й від нас все далі. Але, здається, кожного 26 квітня ми все вище й вище оцінюємо дії ліквідаторів: тих, хто гасив пожежу, хто рятував, хто лікував, хто курував порядок та спокій наскільки то було можливим.
Разом з тим, трагедія дала нам відчуття єдності, співчуття і жертовності до своїх ближніх. Вона зростила в нас почуття мужності та незламності!
Нехай жах чорнобильської трагедії ніколи не повториться та навчить нас цінувати мир і спокій!
Бажаю нам благополуччя та здоров’я!
Сімейного затишку та тепла, душевної гармонії.
Мирного неба над нашою землею!
Не згадуємо, а пам’ятаємо...