Архів

Друк

Письменник Макс Кідрук у Полтаві: «Ми готуємо цілу країну до виходу наступного роману»

25 жовтня у Полтавському краєзнавчому музеї письменник Макс Кідрук презентував новий роман «Не озирайся і мовчи». Напередодні заходу він розповів, звідки взялась ідея туру на 100 міст, як у ньому вижити та про книгу, яку привезе наступної осені.

«Одна з причин, чому я погодився — усвідомлення, що ми в змозі це зробити»

Р.П.: Цієї осені ти презентуєш новий роман «Не озирайся і мовчи». Про що книга?

М.К.: Це роман про підлітків: 14-річних Марка і Соню. Але точно не для підлітків.

Батьки Марка переїжджають до нової квартири, юнак іде до нової школи. Він не те, щоб невдаха, а навпаки — дуже розумний, читає багато науково-популярної літератури. І через те володіє цілковито непритаманним його вікові раціоналістичним розумінням світу. Марк невисокий, огрядний, і, безперечно, стає ідеальним об’єктом для цькування в новій школі.

Натомість Соня більш безпосередньо ставиться до реальності, ніколи не замислюється про суть речей, не копає глибоко, сприймає все, що навколо відбувається, як воно є.

Дівчина розказує Маркові про те, що в їхній багатоповерхівці існує певне місце, куди можна потрапити, зробивши просту процедуру з ліфтом. І вона стверджує, що це місце цілковито зруйнує Маркове уявлення про реальний світ.

Марк їй не вірить, але йде за Сонею, тому що думає, що на певному етапі фарс мусить обірватися. Він помиляється, і банальна поїздка на ліфті не просто змінює його уявлення про реальний світ, а цілковито перевертає його життя.

Р.П.: Ти зараз у турі сотнею міст. Хто був ініціатором ідеї і як почалась така велика мандрівка?

М.К.: Ініціаторкою ідеї була моя нова менеджерка Елла Яцута — голова мистецького об’єднання «Стендаль». Минулого року я звільнив свого попереднього менеджера, і в той самий час ми домовилися працювати із Еллою. Відтоді вона — моя офіційна менеджерка з усіх питань.

Коли вона запропонувала цю ідею, ми тривалий час її обговорювали. І одна з причин, чому я погодився — усвідомлення, що ми в змозі це зробити. Хай як це божевільно звучить, хай яким навіженим здається цей марафон, ми в змозі втілити його в життя.

У початковому переліку міст було всього 88. Ми подумали: хештег #вісімдесятвісіммістНОІМ якось геть не звучить, — і дібрали 12 інших. Тепер катаємося всією Україною, презентуючи мій новий роман.

«Доки ми дотримуємося чотирьох простих правил — все гаразд»

Р.П.: Полтава — вісімнадцяте місто у турі. Які відчуття від того, що відбулося?

М.К.: Вісімнадцять міст — політ нормальний. Як вижити в турі? Умови дуже прості: здорове харчування, якісний сон, ніякого алкоголю і гарне планування. Це чотири абсолютно безумовні речі, які роблять тур не схожим на колективне самогубство мене і моєї команди. Доки ми цих правил дотримуємося — все гаразд. Ми не надто втомлені, все чудово працює, все гарно сплановано, всюди приходять люди, і я сподіваюсь, що так і буде надалі.

Р.П.: Ти раніше в тури їздив один, а зараз переважно з командою. Що змінилося?

М.К.: Змінилося те, що ми тепер їдемо машиною, тобто в нас є водій — Андрій. Я називаю його технічний директор, тому що він не лише водій, а й забезпечує купу дрібних речей, і ніколи третя людина в турі не є зайвою.

Машина дає певну свободу: ми можемо заїхати в ті місця і міста, куди я сам ніколи б не дістався. Ми завжди маємо з собою достатньо книг, а раніше їх не вистачало — ніколи не вгадаєш, скільки взяти. Зараз у нас ними просто завалений багажник, і це значно спрощує логістику.

Безперечно, це складно: машина, водій, бензин, добові, проживання. Але за умов гарного планування, з цим все буде гаразд. Поки що у нас все виходить.

«Цей тур — не якась одноразова акція»

Р.П.: Чого чекати від Кідрука після закінчення туру?

М.К.: Я ще влітку почав писати наступний роман, який матиме назву «Де немає бога». Це історія, напрочуд важлива для мене, і це зараз не пусті слова. Вона виникла у мене в голові ще 2012 року, але тоді я відклав її на довгі п’ять років, бо на той час, коли вона в мене зародилася, я об’єктивно усвідомлював, що ще не готовий стилістично за неї братися.

Цей роман буде не фантастичний, не містичний, а цілковито реалістичний. Це історія, в якій я спробую збагнути, що є первинним: мораль чи релігія? Що робить з нас людей? І найголовніше — що не дає нам в надзвичайних екстремальних умовах перетворюватися на тварин? Чи аж так потрібно бути для цього релігійним?

Мені цікаво подивитися: на що перетворяться люди, чия мораль базується лише на релігії, і люди, які не релігійні, але поза тим, можливо, мають всередині щось, що не дає їм перетворитися на тварин в умовах і місцях, де немає бога, релігії, тиску соціуму, де немає нічого, що примушує нас поводитися так, як зазвичай поводимося в оточенні інших.

Р.П.: Чи варто чекати полтавцям тебе наступної осені?

М.К.: Безперечно. Ось цей тур, який триває зараз, — це не якась одноразова акція. Ми планували його значною мірою як великий крок уперед, на перспективу.

Під час цього туру безперечно презентую нову книгу «Не озирайся і мовчи», але я також розказую про свій наступний роман. Таким чином ми готуємо цілу країну до виходу цієї книги, і ми вже зараз беремося за планування наступного туру.

Частину аудиторії ми лише готуємо. Мені важливо вийти на людей, які ще ніколи не бачили Кідрука, і не знають, хто це такий взагалі. Для того, щоб наступного року вони вже точно знали, на що йдуть, і чекали виходу роману.

Розмову провів Роман Повзик
Над текстом працювала Ольга Лях

Схожі матеріали:

Поділіться з друзями:   

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Останні новини