Архів

Друк

Володимир Барабан: «В Олександра Удовіченка є досвід, мудрість, а отже, й менша ймовірність помилок»

Володимир Петрович Барабан — ветеран промисловості, в минулому директор Полтавського заводу штучних алмазів. Розмова з ним — про полтавський патріотизм, втрату довіри між людьми і владою та місцеві вибори.

Зараз, із відстані літ, яким Вам пам’ятається завод?

Я з першого стовпчика брав  участь у його будівництві. Ентузіазм був неймовірний, увага шалена, всі слідкували за ним, адже це був перший такий завод у Радянському Союзі. Численні стажування, підтримка, навчання робітників…

Тобто, це було дуже потрібно державі тоді?

Звичайно. Ми забезпечували не лише всі галузі народного господарства, а й активно експортували продукцію в Японію, США, Німеччину…. Такий був ритм, ентузіазм, такий дух патріотизму був, що ми можемо це зробити, що ми не гірші. Такого патріотизму нині немає — нині людьми лише гроші рухають.

До влади інші люди прийшли. Розумієте, згадую тодішнє керівництво… Приходять вони до нас на склади, де їдальня була організована, сідають з нами, їдять… Була увага до людей, розриву не було між владою та робітниками, не думали так про свої гаманці, як зараз, вибачте, коли всенародно відзначає перший мільярд прем’єр-міністр, незважаючи на те, що люди голодують, без зарплат сидять… Система змінилася не на користь людей.  Зараз оцього духу патріотизму немає — він часто виражається лише в тому, що людина одягла вишиту сорочку та вигукнула якесь гасло.

Нині на порозі місцеві вибори. Як думаєте, вони щось здатні змінити? Від цього це буде залежати?

У мене мало інформації про кандидатів. Маю на увазі їхні реальні справи.  Можу говорити лише про одного — Олександра Удовіченка.

Ви знайомі з ним?

Сашу я знаю давно. Ми співпрацювали з рядом інститутів, і серед них був Харківський політехнічний, на наше замовлення вони готували спеціалістів. Саша Удовіченко був серед них - успішно захистився й почав працювати на завод технологом.

Мені приємно, що він і нині згадує завод. Він там добру школу свого часу пройшов. Якщо чесно, я одразу в ньому побачив перспективну людину. Розумові здібності відмінні, неабиякі здібності організатора, спокійний, вміє вислухати людей. А спілкуватися з робітниками треба вміти – це не той контингент, що тебе по голові гладить, а говорить тобі прямо в обличчя те, що заслуговуєш.

Удовіченко міг би щось змінити, якби став мером Полтави?

Я сподіваюся, що так. Його позитивні риси я вже назвав. Додам, що сьогодні він якраз у тому віці, коли є досвід, мудрість, а отже, й менша ймовірність помилок.

А як же молодь? Зараз більш популярно думати, що треба молодь до влади пускати.

У молоді немає досвіду. Коли набуваєш його в процесі роботи — то робота страждає від цього. Радянська школа підбору й підготовки кадрів була найпрогресивніша в світі – він її пройшов. А кадри вирішують все.

А як Ви ставитесь до того, що нині діють так звані «гречані» передвиборчі кампанії роздають людям цукор, аптечки?

Я не ходив за цукром, а дружина пішла. Думаю, що треба забирати, бо воно все наше, у людей відібране - те, що вони роздають. Але я не пішов: мене багато хто знає – якось соромно колишньому директорові алмазного заводу за цукром у черзі стояти.

Схожі матеріали:

Поділіться з друзями:   

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Останні новини