Архів

Друк

Хрещенський Святвечір наступає 18 січня

У цей день за традицією готують останню кутю різдвяно-новорічних свят. Ця кутя називається “голодною”, бо з цієї пори й до наступного дня, доки не освятять воду в річці, люди постували, тобто не їли.

Після вечірнього Богослужіння, яке відвідували усі християни сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви – смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Рештки від вечері виносили курям. Ввечері в церкві освячується вечірня вода. Раніше господар, повернувшись додому, наливав у миску свяченої води й кількома засушеними васильками, мов кропилом, скроплював усі приміщення, реманент, вулики, колодязь. За ним ішов син з пирогом, малював крейдою хрестики на стінах, дверях, вікнах усіх будівель. Цей обряд покликаний оберегти садибу від нечистої сили й хвороби.

Наступного дня, ранку Святе Богоявлення, Хрещення Господа, яке в народі ще називають Водохреща або Йордан. Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні християни відзначають 19 січня, тому збігається зі святом Богоявлення. Народні назви свята — Йорда́на (або Ордана), Водохреща. Богоявлення (грец. Θεοφάνια), або Явлення (грец. Επιφάνια — Епіфанія) — (поряд із Великоднем і П'ятидесятницею), присвячене народженню Ісуса Христа і подіям, що супроводжували його. Його встановлення відноситься ще до часів апостолів. Стародавня назва свята - «Єпіфанія» - явище, або «Теофанія» - Богоявлення.

Під час Хрещення Господь явив тайну Пресвятої Трійці - Бог Син прийняв хрещення, Бог Отець свідчив з неба, а Бог Дух Святий зійшов у видляді голуба. Саме так свідчить Євангеліє і так трактує цю подію тропар свята Хрещення, від чого це свято має ще одну назву - Богоявлення. В хрещенні Іісуса Бог явив людям, що Він є Богом. Усі чотири Євангелія свідчать про це. «І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Іоана в Іордані. І коли виходив із води, то побачив Іван небо і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із небес: «Ти Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мк. 1,9-11).

Слово «хрещаю», «хрещу» в перекладі з грецького означає «занурюю у воду». Не можна зрозуміти сенсу і важливості хрещення, не з'ясувавши найперш символічного і реального значення води у Старому Завіті. Вода - початок життя. Саме з води, заплідненої животворящим Духом, відбудуться всі живі істоти. Де немає води - там пустеля. Але вода ж може і руйнувати, і знищувати - як водою великого потопу Бог залив гріхи і зруйнував зло людське. На згадку того, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, є водосвяття; напередодні свята вода освячується в храмах, в саме ж свято Богоявлення - в ріках або інших джерелах, де беруть воду. Хресним ходом на Іордан називається хід для освячення природних водойм. Віддавна в народі посвячену на Водохреща воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжко хворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Вода на Водохреща ніколи не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Воду завжди освячують у Храмах, адже саме там читається молитва Господня, в цей день багато віруючих також омиваються в ополонці з Вірою в Бога. Освячення відбувається молитовно не залежно від самого хреста, адже дуже часто в наш час чуємо про те що Хрести срібні тому-то вода і Свята зберігається цілий рік. Розкажу на противагу цьому твердженню такий випадок, одного разу мій знайомий поросив мене як священика освятити воду, а я взяв хрест дерев’яний оскільки іншого на той час у мене не було. І після здійснення спільної молитви освятивши воду він запитав, а чи буде Свята Вода зберігатися так як і інша. Я стверджував що та, а Він як кожна людина сумнівався, тоді і я і Він набрали Святої Води додому і вона стоїть до сьогоднішнього дня. Саме це і означає що Сам Бог освячує воду.

Іоанове хрещення було символічним і означало, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, що кається і повірила у Спасителя, буде очищена від усіх гріхів Христом. Сам Іоан вигукував: «Іде за мною Сильніший за мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінь взуття Його; я хрестив вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим» (Мк. 1, 7-8). І ось до нього приходить Ісус з Назарета. Іоан, вважаючи себе негідним хрестити Ісуса, став утримувати Його, кажучи: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» Але Ісус сказав йому у відповідь: «Залиш тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду» (Мт . 3, 14-15).  Після Хрещення Христа хрещення для людей вже не просто символ очищення. Тут Ісус явив Себе світові як Христос, Син Божий. «Я бачив, я свідчу: Він - Обранець Божий», - підтверджує Іван Хреститель. («Месія» по-єврейськи - те саме, що по-грецьки «Христос», тобто «Помазаник Божий»). Богоявлення відкрило нам велику Божественну таємницю Святої Трійці. Тепер кожен охрещений долучається до цієї таємниці, за словами Христа до Своїх учнів «Ідіть і навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мф. 28, 19).

Свято Хрещення (Богоявлення) почало святкуватись в III ст. Перша згадка є в «Строматах» Климента Александрійского, який пише, що послідовники Василида святкують Хрещення Спасителя і називають його Богоявленням, так як, на їх думку, Христос став Сином Божим саме від часу хрещення і сходження на Нього Святого Духа. З цього випливає, що у православних в Александрії за Климента цього свята ще не було. В III ст. свято розповсюджується. Згідно «Заповіта Господа нашого Ісуса Христа» (III ст.), церковний рік обмежувався лише трьома святами: Пасхою, П'ятидесятницею і Богоявленням, у святкуванні якого православні бачили інший зміст, аніж послідовники Василида.  Свято Богоявлення було довгий час пов'язане зі святом Різдва Христового. Згідно «Апостольских постановлень» (Сірія, V ст.) (кн. V, 3; кн. VIII, 33) і древнього коптського календаря, це свято посвячене Хрещенню Господньому; Єфрем Сірін (IV ст.) у гімнах на Богоявлення також говорить про хрещення Христове. Майже для всього Сходу до кінця IV ст. — це свято в честь Різдва Христового (що випливає, зокрема, з опису Богоявлення в Єрусалимі у аквитанської паломниці Сільвії, кінця IV ст). Навіть після того, як на Сході, під впливом Заходу, Різдво було відділене від Богоявлення, воно часто мало ім'я Богоявлення (наприклад, у Василя Великого, Григорія Богослова та ін.). Проти цього ототожнення був Іоанн Золотоустий: «Не той день, в який родився Спаситель, належить називати явленням, але той, коли Він хрестився, не після народження Він став всім відомим, але коли хрестився». Одночасно з розділенням свят Різдва і Хрещення в IV ст. на Сході до 6 січня було приурочено хрещення оголошених, у зв'язку з чим виник звичай особливого вшанування води, освяченої цього свята для їх хрещення. Тому свято отримало також назву Просвітлення, свята квітів, оскільки Спаситель явився просвітити «тих, що сидять в пітьмі і місці смертному» (Матвій 4:16).

Наступного дня після Водохреща, 20 січня – святкували день Іоана Хрестителя (Іоана Предтечі). На Іоана Предтечі до роботи ще не приступали. Хрещення, яке здійснював Іоанн, означало, що подібно тому, як тіло очищається водою, так і душа людини, що увірувала в Істинного Бога через щиросердне покаяння, очищена буде Христом від усіх гріхів. Серед тих людей, що приходили до Іоанна, було чимало таких, які вважали себе праведними і не хотіли каятися, а насправді були порочними і злими. Фарисеї  пишалися своїм походженням від Авраама, виконанням закону і вважали себе гідними увійти в царство Месії. Саддукеї ж взагалі не вірили у воскресіння із мертвих і в майбутнє життя. Таким людям Іоанн говорив: «Хто сказав вам бігти від майбутнього гніву?», тобто хто навчив вас, що ви самотужки можете уникнути гніву Божого і вічних мук у майбутньому житті? «Зробіть гідні плоди покаяння», тобто покажіть добрими справами каяття своє. «І не думайте говорити в собі: батько в нас Авраам, тому що говорю вам, що Бог може з цих каменів спорудити дітей Аврааму. Пам’ятайте: будь-яке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь». Слухаючи такі слова, народ запитував його: «Що нам робити?» Іоанн відповідав: «У кого дві одежі, віддай одну незаможному, і в кого є їжа, роби те ж саме», тобто насамперед будьте добрими. А митарям (збирачам податків) Іоанн говорив: «Нікого не кривдьте, не обмовляйте і задовольняйтеся своєю платнею».

Протоієрей Василій Фазан
Поділіться з друзями:   

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Останні новини

Cirk7