Архів

Друк

Сьогодні відзначається Введення в храм Пресвятої Богородиці

Празник Введення в храм Пресвятої Богородиці є одним із дванадцятьох найбільших свят року, які відзначає Православна Церква.

Цей празник святкуємо 21 листопада за старим стилем і 4 грудня за новим. Особливість свята Введення полягає в тому, що це єдине свято в Типіконі, віддання якого єднається із службою Всіх Святих.

Свято Введення є одним із найбільш шанованих у літургійному році, оскільки оповідає про дитячі і юні літа Пресвятої Богоматері, про її батьків та передчуття сповнення Господнього промислу – народження Спасителя. За своїм походженням це свято є апокрифічним і опирається на Протоєвангеліє Якова і Псевдо-Євангеліє Матвія, проте відсутність у канонічних Євангеліях згадки про Введення не применшувало значимості події. З історичних джерел знаємо, що свято Ввведення почали святкувати ще в перших століттях християнства, оскільки є відомості про побудову св. царицею Оленою (IV ст.) храму на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці. В IV ст. згадка про празник з‘являється в творах Григорія Ніського, з кінця VII ст. збереглося передання про присутність на цьому празникові св. Андрія Критського в Єрусалимі, в VIII ст. гомілії про цей день свята оголосили константинопольські патріархи Герман (715-730) і Тарасій (784-806). З'ясовуємо, що свято Введення було встановлене у VIII ст. У Синайському Євангелії з VIII ст., яке подарував до синайського монастиря цісар Феодосій III (715-717), серед дванадцяти празників згадано і свято Введення. Це свято є і в грецьких місяцесловах з IX століття. І з цього століття його знають і святкують усі. Синайський канонар з ІХ-Х ст. фіксує празник Введення під назвою: "Пресвятої Богородиці, яку привели в храм Божий, коли вона мала три роки". Типікон Великої Царгородської Церкви (ІХ-Х ст.), хоча не подає ані апостола, ані Євангелія на це свято, але про 21 листопада так каже: "Собор святої Богородиці, яку батьки привели і передали у храм Господній від трьох літ". Евергетицький типікон з XI ст. має службу Введення з перед- і попразденством. Службу на це свято уклав Григорій Нікомедійський (IX ст.), Василій Пагаріот і Сергій Святогорець.  На Захід свято Введення прийшло досить пізно — аж при кінці XIV століття, а в середині XV ст. поширилося по всій Європі Папою Григорієм ХІ і вперше святкувалось в Авіньйоні в 1374 році. І Захід святкує празник Введення того самого дня, що й Східна Церква — 21 листопада. У середньовіччі Введення в храм було улюбленою темою в іконографії.

Батьки Діви Марії, праведні Іоаким і Анна, будучи бездітними, сумували й не раз, гірко плачучи, молили Бога, щоб Він дав їм дитину, і при тому склали обіцянку, що віддадуть те дитя до храму Єрусалимського для служіння Богові. Тож зглянувся Господь над горем праведників, дарував їм доньку і назвали її Марією. Не встигли батьки натішитися своєю дитиною, як минуло дівчинці три роки і треба було виконати дану Богові обіцянку — відвести її до храму Єрусалимського.

Урочистим і гарним був той похід. Іоаким і Анна скликали в Назарет своїх родичів, запросили багато дівчат. Одягнені у найкраще вбрання, із свічками в руках, дорослі дівчата поволі йшли попереду та співали побожних пісень. З ними йшла трирічна дівчинка Марія, а за Нею вже батьки, родичі та багато людей. Первосвященикові Захарію було дано знати від Духа Святого, що до храму має прийти майбутня Матір Божа, і він разом з священиками в пишному вбранні вже чекав Діву на паперті, до якої вели п’ятнадцять сходинок. На кожній із цих сходинок співали один псалом. На першу сходинку батьки поставили маленьку Марію, а далі Вона пішла вже сама прямо до первосвященика Захарія. Архієрей взяв Богом обрану Отроковицю за руку і, натхненний від Духа Святого, провів її до найголовнішої частини храму, в так зване Святеє Святих, куди в стародавні часи вносили з духовною радістю кивот Божий. Туди за законом дозволялося входити тільки одному архієрею один раз на рік (Євр. IX, 7). Дивувалися всі, хто там був, а в церковних піснях сказано, що навіть ангели дивувалися, як Діва увійшла в Святеє Святих.

Діва Марія залишилась при храмі, де згодом під опікою первосвященика й священиків одержала досить високу освіту й гарне побожне виховання і навчилась різним ручним роботам. Пресвята Діва Марія прожила при храмі Єрусалимському майже дванадцять років.

Настав час, коли Марія мала залишити храм і, як інші дівчата, вийти заміж. Вона пояснила первосвященику і священикам, що від зачаття Свого посвячена батьками єдиному Богу і Сама дала обітницю зберегти Себе непорочною, а тому не може вийти заміж.

Отже, для нетлінного збереження непорочності Свята Діва в 15 років за порадою і згодою священного Собору була заручена зі своїм родичем праведним старцем Йосифом, який дав обітницю оберігати дівочу честь Марії, вважаючи себе тільки мнимим її чоловіком. Марія переселилась із храму в Назарет, у будинок праведного Йосифа.

Введенням у храм Богородиця закликає і нас усіх прийти до цієї святині. Як і Вона, ми повинні приносити в жертву свою молитву і любов. Багато дів супроводжували Божу Матір у священну оселю - Божий храм. До цієї процесії, яку очолила Преблагословенна Діва, приєднуються у віках всі християни, бо християнське життя - це і є безперервний рух до храму і через храм - в Небесний Єрусалим.

Протоієрей Василій Фазан
Поділіться з друзями:   

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Останні новини