Архів

Друк

Православні християни святкують День Святої Трійці

Свята Трійця — важливе поняття у більшості християнських вчень.

Це поняття об'єднує разом три особи (три лики, три образи, три прояви) Бога, розглядає сутність Бога в трьох особах. Це поняття використовується більшістю християнських церков, у тому числі православ'ям та католицизмом, однак окремі християнські течії (такі як наприклад Свідки Єгови) заперечують правомірність його вживання. Віра в Святу Трійцю є першою умовою вступу до Світової Ради Церков.

Як виникло це свято і що означає? Після Вознесіння Ісуса Христа на небо наступив десятий день: це був п’ятдесятий день після Воскресіння Христова. У євреїв було велике свято П’ятидесятниці на згадку Синайського законодавства. Всі апостоли разом з Божою Матір’ю і з іншими учнями Христовими та іншими віруючими перебували в одній світлиці в Єрусалимі. Була третя година дня за єврейським рахунком годин, тобто, по-нашому – дев’ята година ранку. Раптом зробився шум з неба, ніби від сильного вітру і наповнив весь будинок, де перебували учні Христові. І з’явилися вогняні язики і почили (зупинилися) по одному на кожному з них. Усі наповнилися Духом Святим і почали славити Бога. Так Дух Святий, по обетованню Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогненних мов, у знак того, що Він дав апостолам здатність і силу для проповіді Христова вчення всім народам. У Єрусалимі в цей час було багато євреїв, які прийшли з різних країн на свято. Апостоли вийшли до них і стали проповідувати на їхніх рідних мовах воскреслого Христа. Проповідь так подіяла на тих, хто її слухав, що багато з них увірували та стали запитувати: “Що ж нам робити?” Апостол Петро відповів їм: “Покайтеся і хрестіться в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів ” Ті, що увірували в Христа охоче прийняли хрещення. Таких виявилося в цей день біля трьох тисяч чоловік. Саме так на землі розпочалася влаштовуватися Церква Христова.

Трійця (грец. Αγία Τριάδα, лат. Trinitas) – богословський термін, що відображає християнське вчення про троїчність (триєдність) Бога. Уперше термін Трійця вжито Феофілом Антіохійським (II сторіччя). «Три дні, які були поперед створення світил, суть образи Трійці, Бога і Його Слова і Його Премудрості». Нікео-Царьградський Символ віри, що являє собою догмат про Пресвяту Трійцю, займає центральне місце і є основою християнського віровчення. Згідно Нікео-Царьградському Символу Віри: Бог має три особи: Бог-Отець, Бог-Син і Бог Дух Святий (іноді кажуть: Перша особа Трійці (Отець), Друга Особа Трійці (Син), Третя особа Трійці (Дух Святий)), всі ці особи є, однак єдиним Богом (різними його проявами) і кожна з них є повністю всемогутнім і єдиним Богом (а не частиною Бога), і серед цих осіб нема більшої або меншої. Бог визнається всемогутнім, вічним і безмежним. Будучи єдиними і неподільними за природою, три постаті Бога, однак, відрізняються походженням та взаємними відносинами. Так, Бог-Отець народжує Бога-Сина, а Сам не походить ні від кого, Бог-Син народжується від Бога Отця, а Дух Святий ісходить від Отця (православ'я) або від Отця і Сина (католицизм). Згідно християнських вчень, Бог-Син прийняв тіло людини і воплотився з Духа Святого і Діви Марії як Ісус Христос з метою спасіння людства. В православ'ї для кращого розуміння людьми поняття Святої Трійці вживається образ Сонця - "Є Сонце (перший прояв). Є Світло(другий прояв), яке іде від Сонця і є Тепло (третій прояв) , яке іде від Сонця. Ми говоримо про єдине Сонце у трьох проявах, а не про три Сонця".

Догмат Триєдності Бога, як правило, оголошується недосяжним для людського розуму в повному обсязі, і осягається лише «досвідом духовного життя». У зв'язку з цим говорять про Святу Трійцю, як «найбільшу таємницю християнської віри». Також природа Бога, у тому числі те, що сказано у цьому догматі, визнається такою, яку ніколи не зможе пізнати жодне створіння, ні людина, ні ангел. Його неможливо бачити, оскільки Бог не має в собі такого, із чого складається видимий світ. Іоанн Дамаскін так описує сутність Триєдиного Бога: «Як вогонь і світло, що відбивається від нього, існують разом, – не колись буває вогонь, а потім уже світло, але вогонь і світло разом, – і як світло завжди народжується від вогню та завжди в ньому перебуває і аж ніяк від нього не відділяється: так народжується і Син від Батька, ніяк не відділяючись від Нього».

Під час святкування Святої Трійці, відразу після Божественної літургії, відбувається вечірня на спогад зшестя на святих апостолів Духа Утішителя. Під час цього богослужіння читаються уклінні молитви, про дарування людям Духа Святого, Духа премудрості, Духа розуму і страху Божого (молитва уклінна після сугубої єктєнії). Свята Церква молиться про дарування благодаті Духа Святого всім присутнім, а також покійним батькам і братіям нашим та іншим сродникам по плоті, щоб і вони стали учасниками Царства Божого “зане ни един есть чист пред Богом от скверн, ниже аще един день живота его есть” (молитва уклінна після “Сподоби, Господи…” на церковнослов’янській мові).

Православні християни в цей день прикрашають будинку і храми зеленими гілочками, квітами. Звичай цей йде ще від Старозавітної Церкви, коли будинки прикрашалися зеленню на П’ятидесятницю, на згадку того, як при Синайській горі все цвіло і зеленіло в день, коли Мойсей одержував скрижалі закону. Сіонська світлиця, де на апостолів зійшов Святий Дух, у той час, за загальним звичаєм, теж була прикрашена гілками дерев і квітами. У свято Трійці згадують і з’явлення Авраамові Трійці в Мамврійській діброві, тому прикрашений зеленню храм нагадує ще і ту діброву. А ще квітучі гілки нагадують нам про те, що під дією благодаті Божої людські душі розцвітають плодами чеснот.

Протоієрей Василій Фазан
Поділіться з друзями:   

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Останні новини