Архів

Друк

Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають одне з найбільших дванадесятих свят у літургійному році – Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Архангельським голосом кличемо до Тебе, Пречиста:

"Радуйся благодатна, Господь з Тобою"

(Величання свята)

«Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління: Син Божий сином Діви стається» (Тропар празника). Ось таким похвальним гімном наша Православна Церква вітає Благовіщення Пресвятої Богородиці, називаючи його початком нашого спасіння. І слушно, бо воно належить до найважливіших свят нашого церковного року. Про його важливість говорить уже сама назва в наших богослужбових книгах: "Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії".

Святий Атанасій Великий († 373) у своїй проповіді називає Благовіщення першим серед празників, бо воно починає спасення людського роду. Основа цього празника — це радісна подія Благовіщення, записана у святого Луки (1, 26-28). Благовіщення дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. Празник Благовіщення належить не тільки до 12 великих празників нашої Церкви, але його служба береться навіть тоді, коли він випаде на Квітну неділю, Велику п'ятницю чи Христове Воскресення. «Зачаття Христа», «Благовіщення про Христа», «Початок спокутування» — так називалося це свято у християн у давні часи: у IV столітті воно було першим серед свят, а у VII столітті після Різдва Христового йому було назавжди присвоєно назву «Благовіщення Пресвятої Богородиці».

В основі свята — повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського. Звістку, що змінила життя, історію цілого людства, приніс Діві Марії Архангел Гавриїл, якого сучасники (III ст. після Р. X.) називали другим Мойсеєм, визнаючи в ньому особливу мудрість і пророцький дар.

Коли Марії було 12 років, Бог сповістив, що вона народить Сина Божого. А після того, як Марію заручили з Йосифом, з'явився до неї архангел Гавриїл і сказав: Радуйся, благодатна, Господь з тобою. Зачнеш у лоні і породиш сина і назвеш його Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься, і дасть йому Господь Бог престіл Давида, батька його, і царюватиме над домом Якова повіки та й царству його не буде кінця.» Марія ж сказала: «Як же це станеться, коли я мужа не знаю». Відповів архангел: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, — тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий. У Бога нема неможливого.» І сказала Марія: «Я раба Господня, нехай буде мені по твойому слові. В Назареті, на тому місці, де Архангел Гавриїл благовістив Діву Марію, побудований храм в пам'ять Благовіщення Богородиці.

Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, Святі Отці Церкви пояснюють дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив чоловіка в день 25 березня. Крайні строки, з якими збігається Благовіщення, — четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Відповідно до значення цього дня церковне святкування Благовіщення не відміняється, навіть якщо свято припадає на Великдень; піст заради нього послаблюється. У залежності від часу, свято може тривати 3 дні або 1 день.

Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення і найбільшу святість. У небесній славі, де Божественне світло передається від одного ангельського ликостояння іншому, Пречиста Богородиця займає найближче до Престолу Божого місце й іменується Церквою «честнейшей Херувим и славнейшей без сравнения Серафим».

Слова Ангела: «Радуйся, Благодатна!» і «Ти знайшла благодать у Бога» (Лк. 1, 30), співзвучні словам євангеліста Іоанна Богослова про Сина Божого, Який втілився, сповненого благодаті та істини (Ін. 1, 14). Пресвята Діва Марія здобула благодать і святість як плід глибокого смирення й ангельської чистоти. В Особі Божої Матері людство надало Сину Божому свою плоть і свою кров для того, щоб Він, спокутувавши й освятивши цю плоть, відновив союз між небом і землею, між Богом і людиною. Радість Благовіщення є разом із тим уже й початком хресної печалі і страждань.

Саме пришестя у світ Сина Божого — це і радість, і початок жертовності божественної любові: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3, 16). Ось свідчення божественної жертовної любові. Блага звістка Архангела Діві Марії є початком цієї любові. Син Божий приходить на розп’яття, смерть і добровільне поховання, щоб дати людям визволення і вічну радість.

Найбільший дар благословення Господа Діва Марія здобула тому, що була смиренною Його рабою. Її будуть ублажати всі роди (Лк. 1, 48). Усі покоління людей, які прийшли завдяки Її смиренню до торжества в їхньому житті благодаті й істини (Ін. 1, 17), будуть прославляти Її як Матір Господа, і милість Всесильного Бога буде простиратися на всі покоління до тих, хто має страх Його (Лк. 1, 50).

Протоієрей Василій Фазан
Поділіться з друзями:   

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Останні новини

Cirk7