Архів



Друк

Жінка у Православії

Дружино, кохана яка ж ти?

Згідно Біблії, жінка і чоловік були створені по образу Божому, але створені вони різними. Чоловік був створений управляти "птицями" і "звірами" різними, а дружина була створена як його помічниця в усьому. І навіть після гріхопадіння все це збереглося.

За зразок жінки і жіночності всім нам слід брати образ Діви Марії. Чому можна навчитися, споглядаючи на Її життя? Її жіночність яка є жертовною, смирення яке є покірливим, все сприймає і все зберігає. Вона покладається на рішення чоловіків, що її оточують, і не боїться довіритися і підкорятися. У Евангелії немає епізодів, де Вона була би активно протестуючою, вимагаючою, проповідуючою, встановлюючою якісь суспільні норми і що воює чи навіть змагається з кимось. При цьому Вона завжди не байдужа до того, що відбувається, але Її дії мають підґрунтя та рушійну силу дуже жіночі і м'які передумови: любов до людей, ніжність і турботу.

Жінкою у сучасному світі бути не тільки страшно, не модно і не безпечно, а й для більшості неможливо. Для цього треба сприйняти себе в першу чергу і слабкою, і вразливою, уміти підкорятися і довіритися. В дуже багатьох жінок є досвід, коли слабкість була небезпечною, а довіра була обдурена і найстрашніше – знехтувана. Тому виникає бажання спробувати відрізати від себе і викоринити взагалі всі ці лякаючі частини, відмовитися від своєї жіночої сутності і створити образ сильної і самодостатньої жінки. Але напривеликий жаль це одна з найнебезпечніших ілюзій та оман і велике розчарування, а на підтримку всього цього витрачається ой скільки ж сил.

Проблема при цьому всьому полягає не просто в небажанні і страху жінок залишатися і бути жінками. Вона має ще і соціальний аспект. Так вийшло, що історія XX століття в Росії, Білорусі і Україні поставила жінок на роль чоловіків. Чоловіки гинули у війнах, були репресовані комунізмом. Жінкам довелося не жити, намагаючись відкрити, розквітнути, знайти себе, а жорстко виживати і рятувати себе та дітей від голодної смерті. При цьому традиційні ніші, де в суспільстві зазвичай посідають чоловіки, були зайняті не з власної волі жінками. В результаті соціально-культурні статеві ролі – мужність і жіночність змішалися і переплилися до не впізнанності.

Чоловік стає мужнім, а жінка – жіночною, дивлячись на те, як вчиняють їх батьки і як принято в тому суспільстві де вони живуть. Жінки, які зайняли чоловічі ролі, вже не могли повернутися до закладеного в їх бабусях і дідусях, оскільки перед їхніми очима просто не було правильного духовного і мудрого прикладу. На перший погляд, в тому, що людина не розуміє і не сприймає свою статеву індентичність, немає нічого страшного. Проте, завдання людини в житті – зрозуміти, усвідомити і виконати волю Божу до своєї особистості. При цьому людині з початку при народженні дається стать і пов'язана з цим ідентичність. Неприйняття того, що кожному даровано від народження, відсутність прийняття себе таким яким ти є призводить до того, що людина починає воювати та створювати супротив Богові. А це ніколи не дозволяє стати повноцінним і реалізувати ті таланти та можливості, які даровані від Бога, жити повноцінним життям в мирі з собою і оточуючими.

Окрім духовних наслідків, у відмові від жіночності є і побутові і психологічні пердумови. Жінка, що стала на місце чоловіка, придушує і давить його тотальним контролем, не залишає чоловікові можливості бути чоловіком і починає з ним конкурувати, а не співпрацювати та допомагати. Через це люди не досягають в сім'ї повноти, не зливаються в єдину плоть, а починають руйнувати і використовувати один одного: "всі мужики - козли", "їм лише одного треба" проти "всі баби - дури". Звідси і ті так звані "щурячі розлучення". Такий стан руйнує жінку і створює в ній колосальну емоційну напругу. Чоловіка ж це приводить до відчуття непотрібності, втрати мужності і, в результаті, до ненависті до жінки, яку він бачить як причину і джерело цього відчуття. Можливо, це багато в чому є причиною того, що так багато чоловіків ховається від життя і від тих жінок, які поруч, в алкоголь і зриваються і удаються до насильства. Відмовившись від властивого своїй статі, людина втрачається, не може зрозуміти, хто вона, а такий стан дуже болісний і небезпечний. Людина відмовилася від себе, але не завжди це усвідомлює і намагається з цього стану вибратися: у неї немає миру та спокою в душі, вона віддаляється від Бога у своєму протесті і страху бути і жити. Оскільки Бог – джерело життя, то у середині починає зяяти порожнеча. Жінка намагається її заповнити, але не може прийняти себе в ролі жінки і йде по простому, на перший погляд, шляху який дуже часто пропонує і теперішнє суспільство. Звідси і з'являється нарочито жіночна зовнішність, те, що називають "клоунським розфарбовуванням" і нескромним одягом. Це не стільки спроба спокусити чоловіка і одружувати його на собі, це, в першу чергу, спроба знайти себе, заспокоїти тривогу і страх, довести собі, – ти жінка. Жінка намагається хоч якось повернути жіночність. Але схопити це відчуття вона, як Аліса, падаюча в кролячу нору, не може і гарячково, поспіхом заповнює цю порожнечу падіння вниз чимось зовнішнім. Вона приймає спрагу внутрішнього за необхідність змінити і зробити більш "жіночним" зовнішнє.

Мені здається, що ті жінки, які так реагують, це ще не найбільша частина нашого суспільства. Вони відчувають неправильність що відбувається і їм від цього м’яко кажучи не комфортно. А є ті, хто не бачить в існуючому порядку речей проблему і змирився, що є дуже небезпечно для самої жінки в першу чергу. По суті, це спроба вказати на проблему, що існує в суспільстві. Повернення до себе, до цілісності і до Бога йде через величезну душевну роботу, через розбір своєї внутрішньої пустоти і змішаності жіночого і чоловічого .

Для цього інколи треба відмовитися від опору і сказати: "Так нехай буде по слову Твоєму. Я народилася жінкою, Господи допоможи мені нею стати. Будь ласка. Я не впораюся сама".

 

Поділіться з друзями:   

Про автора

Василь Фазан

 

 

протоієрей храму Вознесіння Господнього м. Полтава УПЦ, кандидат педагогічних наук, доктор теологічних наук, доцент кафедри загальної педагогіки та андрагогіки ПНПУ імені В. Г. Короленка