Архів



Друк

Про візит Патріарха Кирила

Завжди з плином часу починаєш чітко і ясно розуміти що, як і куди. От і я через певний проміжок часу роздумую щодо візиту Патріарха Кирила в Україну та його результатами.

Дивно якось воно завжди у Нас українців буває, коли приїжджає пастор з Америки, Папа Римський, чи якийсь проповідник з Африки чи ще звідкись ми радісно зустрічаємо немов рідного брата. А от коли приїжджає до нас Патріарх Кирил всі рвуть на собі вишиванки і кричать що це небезпечно для нашої самобутності, самосвідомості і заявляють – загарбницька політика.

Мені здається, що політика – це перш за все боротьба за владу. Тому я вважаю що особливо у двох останніх візитах говорити можна не про політичний підтекст візиту Патріарха Кирила в Україну, а про його соціальний та духовний зміст, про християнське осмислення викликів сучасності. Якщо Патріарх приїжджає до України і говорить про проблеми секуляризації, суспільства деградуючого та тільки споживацького, про необхідність відродження інституту сім'ї, про захист життя народжених і ненароджених дітей, про необхідність служіння ближньому і братських стосунків між людьми, народами і країнами – глобальних проблемах, – це не політика, а соціальна турбота Церкви – Її обов’язок. Навряд чи Патріарх може вплинути на виборчі або державні процеси в Україні, тим більше що зараз у нас і немає жодної передвиборної кампанії. Але Церква не чужа суспільству і має свою думку по суспільно значимих темах, і Патріарх – одна з головних осіб, які формулюють церковну позицію по цих питаннях. А як яскравий оратор і проповідник, він може доносити позицію Церкви до всіх людей без виключення.

А також як пастир Патріарх приїжджає вирішувати всі проблеми та розділення які на превеликий жаль є, і це неприродні розділення єдиновірних і єдинокровних братів. Ми одержимі бісом розділення він страшний і небезпечний для всіх жителів нашої країни. Можливо, що Христос змилується над нами і вижене дух розділення з наших сердець. Але статися це може найнеймовірнішим, незбагненним і дивним для людського розуму способом. І якщо це станеться, дай Бог, щоб ми не уподібнилися жителям країни Гергесинськой. «І ось, все місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від меж їх». Чи готові справою підтвердити слова святителя Григорія Богослова, які повторюємо впродовж багатьох років: «Ми добиваємося не перемоги, а повернення братів, розлука з якими обтяжує наші серця»? Дух розділення протиставляє себе заповіданій Богом єдності в Христі. На жаль, навіть якщо коли ми спільно робимо кроки по досягненню єдності та розколу, знаходяться ті, хто цього не приймає і самі встають на дорогу розділення, проявляючи ревнощі «не по розуму», про які говорив апостол Павел. Знайдуться і політики, які будуть готові зрадіти відновленню єдності як черговому етапу політичного розділення. А фінал царства, що розділилося в самому собі, відомий. Що ж нам робити, щоб залишитися серед учнів Христових, здивовано поглядаючих на те, що відбувається?

Перш за все, пам'ятати, що ми всі відповідаємо за свої гріхи, що все здійснюється по волі Божій, і молитися, щоб нам вистачило премудрості і упокорювання прийняти волю Божу і не творити волю свою. Мати витримку та мудрість і в кожному приїзді Патріарха шукати позитивне зрушення. І подібно до апостолів, які всюди слідували за Христом, слідувати за нашим Предстоятелем – Митрополитом Київським і всієї України Володимиром.

Протеірей Василій Фазан

Поділіться з друзями:   

Про автора

Василь Фазан

 

 

протоієрей храму Вознесіння Господнього м. Полтава УПЦ, кандидат педагогічних наук, доктор теологічних наук, доцент кафедри загальної педагогіки та андрагогіки ПНПУ імені В. Г. Короленка