Тривалість додаткової відпустки лікаря-кардіолога

Медичні працівники закладів охорони здоров'я мають право на щорічні додаткові відпустки згідно зі Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (Додаток № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1290 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 р. № 679, зі змінами та доповненнями) (далі— Список).

Лікарі-кардіологи рентгноопераційних мають це право за двома розділами даних Списків.

Так, позицією 132 розділу ХVII «Охорона здоровя, освіта та соціальна допомога» Списку лікарям, які працюють в установах, закладах охорони здоровя, освіти та соціального забезпечення передбачено право на додаткову відпустку максимальної тривалості 7 календарних днів.

Також, позицією 10 розділу ХХII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку працівникам, безпосередньо зайнятим рентгенодіагностикою, флюорографією на ротаційній рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем передбачено право на додаткову відпустку максимальної тривалості 11 календарних днів.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про відпустки» конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Враховуючи те, що лікар-кардіолог на протязі робочого дня зайнятий не тільки проведенням операцій в рентгеноопераційній, а і виконанням інших функцій за межами рентгенооперційної, то при визначенні тривалості щорічної додаткової відпустки необхідно керуватися пунктом 5 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого наказом Мінпраці України від 30.01.1998р. № 16 та зареєстрованого в Мінюсті України 30.01.1998 р. за № 58/2498.

Даним пунктом визначено, що у тих випадках, коли працівники працювали в різних виробництвах, цехах, за професіями та на посадах, за роботу в яких надається додаткова відпустка різної тривалості, підрахунок часу роботи провадиться окремо по кожному виду робіт, професій та посад.

Додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.

Начальник відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці у Полтавській області Вікторія Полєнова